О, хвиля! Ти дивна, нестримна мелодія моря!
То тиха, спокійна, то грізна, як в небі гроза,
А часом ти плачеш, зітхаєш, неначе від горя,
І пада на скелі солона невтішна сльоза.
О, як же ти любиш оце лазурове безмежжя
І тільки йому віддаєш всі пориви душі.
Симфонія серця чарує усе узбережжя,
Вслухаються в неї далекі морські міражі.
Сріблястим смичком ти виводиш рапсодію ранку,
Ховаючи біль від розлуки з глибинами вод,
Секрети свої довіряєш хіба що серпанку,
Та берег почує кохання твого епізод.
Здіймається хвиля, спадає, стихає і знову
Вертається в море й пірнає в його глибочінь...
Торкається серця мелодія щастя й любові
Про вічну гармонію ніжних морських мерехтінь...
Дивна мелодiя моря
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121060304022
Свидетельство о публикации №121060304022
Рецензии