Сон-104

У  гуртожитку дівочім
Уживатись часом важко, -
Адже кожна дівка хоче -
Залишатися прекрасною.

А у трьошці - одна шафа,
І на кожну кілька полок,
Як вживатись, скласти лахи -
І звести в кімнаті толок.

Мотлоху ж без перебільшень
В кожної - по кілька тачок,
Тож убгатись, як в горішок,
Непроста для всіх задача.

Тож забиті під завязку -
Усі полки у чаклунок,
Й вішалки - як по наказу,
На плацу сказали струнко.

Утиснулися у тисняві,
Без пустот і без прогалин,
І невпихане - упихано,
І нескладене - ввібгалось.

Вішалки ужали плечі,
І розправили горби -
Не літають більше речі,
Як прекрасні голуби.

Тільки й ждуть, щоб їхня власниця,
Комусь звісилась на шию,
Щоб без роздумів, відразу
Зїхати в нову квартиру.

Ось там пурхнуть в небо платтячка,
І розбухнуть, як медузи,
Й в шаленій нетерплячці,
В танець підуть светри й блузи.

Удихнуть на повні груди,
І розправлять скромні складки -
Геть притворство і полуда,
Бо життя нарешті склалось.

А тепер в куток зажались,
Й дивляться зайчам заляканим,
Щоб сусідки не віджали,
Ухажора як шмат лакомий.