Дощило... Свiтлана Смiлка

Оригiнал:


Дощило на дворі…Дощило в серці…
Дерева змоклі опустили віти…
Цілунок твій вже гіркотою стерся
І відцвіли кохання мого квіти.
Вони тоді красою розцвітали,
Душа встелялась килимом весняним,
А солов' ї рулади нам співали,
І аромат  п'янив весни - духмяний.
Недовго тішила природа цвітом,
Не будять нас співучі солов'ї
Спускалося горою зимне літо,
А в небі скупчувались хмари дощові…
Природа плакала - впивалася сльозами,
А замість квітів – проростав  полин,
І чорний ворон пролетів над нами,
В безповоротності  збігає  часу  плин...
А на дворі дощить…
©Свiтлана Смiлка


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Дождило на дворе...Дождило в сердце...
Девевья опустили ветви-ласты...
Твой поцелуй...стёрт  горечью от скерцо,
И отцвели цветы любовной страсти.
Они , как тесто, пышно подходили,
Душа ковром стелилась многолистным,
А  соловьи рулады выводили,
И аромат весны пьянил, душистый.
Недолго тешила природа цветом,
Не будят нынче соловьи кантатой,
Спускалась, как гора, прохлада лета,
А в небе тучи -- грудой виноватой...
Природа плакала, слезами упиваясь,
Полынь росла взамен цветов пахущих,
В необратимости сбегали волны к сваям...
А на дворе дождит... всё пуще, пуще...