Подорож. Спогади

Цієї неділі я була там, де оживають сухі сторінки підручнику з географії - на кар'єрі, де видобувають залізну руду.
 
Спочатку нам показували техніку - здоровецький БелАз(але влітку, як сказали, користуються вдвічі більшими), та інші машини.

  Потім ми пішли на кар'єр. Коли починаєш підніматися вгору, краєвиди нагадують Старе село вдома( як і липка глина під ногами). Але згодом очам відкривається велика, широченно-глибоченна прірва з навислою над нею хмарою густого молочно-білого туману.
   
Ми всі, велика група молоді, зупинилися біля краю і захоплено дивились на цей справді дивовижний пейзаж.
Сонце засліплювало очі, і мені не одразу вдалося побачити машини, але ось на одній із смужок гірського серпантину я, нарешті, помітила два БелАзи, що звідси здавалися меншими за мою долоню.
 
  Красиво... На сонці виблискують червоні ягоди глоду...
 
У свідомість вривається захоплюючий голос розповідача - веселого хлопця з білявою чуприною:
-Кожного четверга, рівно о 12.00, тут вибухає динаміт. Земля коливається - землетрус в 4 бали, відчувається на відстані кілометрів сім...
У породі 50% руди, її видобувають...
-Цікаво? - запитує симпатична чорнява дівчинка в жовтій куртці.
-Дуже! Згадується шкільна географія, але набагато, набагато цікавіше!
-А знаєте, як водії паливо крадуть? Один розповідав, що зарплату жінці віддає, а сам на вихідних у Єгипет літає...
-Жеко, а ти звідки знаєш? Ти що, був там, унизу? - перебиває Віталік, високий рудий хлопець з добродушним виразом обличчя, купою запитань і запасом різних історій - такого байкаря я ще не зустрічала!
- Та я й на Місяці не був, але розказую про нього!..
- А давайте проїдемось у  вашому метро! - голосно кричить хтось, розмахуючи руками.
(Метро у них і справді чудернацьке - якісь незрозумілі трамваї замість поїздів, чи що...)
- Ні, метро в Харкові буде! Давайте краще на Місяць, а Жека нам розкаже...

Яка велич. Це робить людина - видобуває руду, вибухає динаміти, конструює машини. Але хто створив природу,з якої все видобувають? Звичайно, Бог це зробив. І хіба було б хоч щось без нього, без Його дивного, всемогутнього плану природи? Без мудрого управління стихіями? Існували б, нарешті, люди? Напевно, що ні...
Господи, який же Великий Ти. Як гарно все придумав і створив. Дякую за те, що Ти є, що пам'ятаєш мене серед мільярдів людей і неозорого Всесвіту. За те, що любиш мене...

13 січня 2021