Хочеться писати про веселе літо,
Про безмежне море, сонце і тепло,
А надворі дощик ще й холодний вітер,
Від такого літа плаче навіть скло.
Просяться у строчки береги шовкові,
Синьоока річка, луки запашні.
Тільки літній червень щось насупив брови
І сховав за хмари промені ясні.
Хочеться згадати про ромашки в полі,
Про волошки в житі, лазуровий льон.
Та у вікна рветься привид меланхолій,
Навіває смуток, невідступний сон.
Де ж воно те літо, може, заблудилось?
Чи дорогу знайде в сутінках сумних?
Може, у негоду літо застудилось
Та й іде поволі, щоб знайти ночліг...
Де ж воно те лiто
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121060107462
Свидетельство о публикации №121060107462
Рецензии