ДобУ розпочну з електрички:
Зійду на знайомий перон...
Не кинуто змолоду звИчки
Себе протискАти в вагон.
Не встигне ще зрушити пОтяг,
А Обрію – плин за вікном:
На руки, на плечі, на одяг
Відсвітиться в пОлисках склом.
Зупинка, і вже наостанок,
Поверне пік часу на спад.
Сто шостий ке-ме, полустанок,
Зустріне робочий десант.
Я бЕрегом йтиму до цеху,
Де праця чекає менЕ.
З пониззя до краю, до вЕрху
Сто-шостий, мене – не мине.
106-й к-м
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121060104803
Свидетельство о публикации №121060104803
Рецензии