Сон-101

Як життя пішло по колу,
Вже по делькілька повторів,
Й в ньому навіть випадковість
Зустрічається укотре.

Алгоритм давно набрид вже
У відворенні щоденнім,
Він розписаний у звичках
В посекундному щоденнику.

Впізнаються вже не дії,
Але зародки інтенцій,
Лишень думка зажевріє -
Як відомий шлях інерції.

Кава зранку з круасаном -
Й день в напруженому темпі,
І не в кофеїні справа -
У прописанім сюжеті.

Зустріч з двірником - ламає
Складний день на до і після.
Бо він з памяті змітає
Усі плани - геть, безвісти.

А сердечний в грудях трепет -
Не від сильного кохання.
Це знак того, що не треба
Вірить марним сподіванням.

Золотий ланцюг на шиї -
Означає, що з тюрми,
Як собаці із ошийником -
Далі буди не втекти.

Смисли сховані в портретах -
У частинах людських тіл,
Не потрібно і ренгену,
Щоб сказать, чи піде діло.

В кольорах, у цифрах, звуках,
В незбагненному хаосі -
Що відкритий лиш безумцям,
Хоч ніхто із них не просить.

В кожнім погляді - безпечнім,
Що спинити - нема сили,
Та коли зупиниш - втеча,
Буде просто неможлива.

Всі предмети дишуть смислом
Й закарбовані дбайливо -
Стерти б й знову попідписувать -
Якби це було можливо.