То сонечко, то молнія;
Не зрозуміло:
Чому відношення таке примхливе?
Чому в натхненні і бажанні,-
Зростає прірва?
Чому в любові, час кохання,-
Так швидко плине?
Чому крізь темряву розлуки,-
Спливає мудрість?
Чому крізь помилки та чвари,-
І знов на зустріч?
Чому донизу і ліворуч, -
Зростає відчай?
І тільки праведність, -
Це шлях у вічність?
Що це за «думки»?
Все не так…
Це хибний роздум…
Де є любов відсутній розум!
Там подих, дія, почуття,
В шаленім морі,
Но є межа!!!
Межа в мені,
Межа і в долі…
На волю долі не піду
Порушу долю
Наталка, я тебя люблю!
Душа, на волю!
Коли ж межа, ця неминуче сплине?
Тоді уста в уста, тіла в тіла,
І в бездоганність СВІТЛА!
***
© Copyright: Олег Шильверстов, 2021
Свидетельство о публикации №121060102501
Свидетельство о публикации №121060102501
Рецензии