Мабуть, домріяти - недоля
і я стежинами іду
по ледь заквітчаному полю,
де щастя може про біду
нарешті викохати небо
і, залишивши серце знов,
знайти в душі моїй що-небудь,
реально схоже на любов
до безкінечної тієї,
що, мавши крила і красу,
навічно стала лен моєю
і п’є сю душу, мов росу..:)
Мабуть
© Copyright: Александр Ноцкий, 2021
Свидетельство о публикации №121053100656
Свидетельство о публикации №121053100656
Рецензии