Ще день учора був чудовий,
І сповнений мрійливих сподівань
Іще травневу посмішку мені дарила,
Мій Янгол Всесвіту, що серце зігрівав.
Раптово – грім, у ніч весняну,
Підступно, лихо, з-заду пролунав,
І блискавка прибрала усі фарби,
Правдивим сяйвом мрії обпікав.
В один момент – сердешна біль й провалля!
І впала маска – кохання на усе життя!
А на обличчі очі, що зверхньо брехливим сміхом дивляться мені…
Відводить погляд, бо уста злорадним посміхом повні.
І ось світанок небажаний… ранок…
Що далі? Як? До чого тут слова!
Лежить в багнюці Віра в Неї – мертва!
Прикрита обпаленою маскою буття.
Травень 2021
Маскарад
© Copyright: Александр Герасимчук, 2021
Свидетельство о публикации №121053102045
Свидетельство о публикации №121053102045
Рецензии