Літо, літо, теплі береги,
Річка синьоока, тиха стежка…
Тут я набираюся снаги
І думки сплітаю у мережку.
Тиша надихає і веде
В синю далечінь, неначе в море.
Захват виривається з грудей
І летить у небо неозоре.
Захід у рожевому вбранні
Спогадами вабить у минуле,
І спливає, наче уві сні,
Юність, що так швидко промайнула.
Вже прощальний промінь бистрину
Озоряє виблиском пестливим.
Хочется дивитись вдалину
І мовчати з подивом щасливим...
Лiтнi береги
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121053007131
Свидетельство о публикации №121053007131
Рецензии