Сестр1

Б'є вітер в шибку, дощ періще...
Але вже літо, червень є.
Журавлик крильцями махає,
І щось у дзьобику несе.
То клунок білий, наче хмарка,
На поріжок батькам поклав.
Зробив ще коло навкруг хати,
Він клацнув дзьобом і...пропав.
Із хати всі повибігали,
Це щастя тиснуть до грудей,
А батько марно кликав птаха,
Той знову ніс комусь дітей.
Років минуло... Ой багато!
Людмилка  з Владиком ігра,
Та інколи, з журбою, з сумом,
Той клин журавчий проводжа.
Бажаю я тобі, Людмило,
Щоб цвів під вікнами бузок,
І ти, пробуждувалась вранці
Під співи радісних пташок.
Яке то щастя, посміхатись,
І обіймати всіх своїх.
І щоб ніколи не урвалась
Та нитка довгих літ твоїх!
З тобою виросли ми разом,
Та як інакше, - ми сім'я,
На море ти мене возила,
За все, тебе кохаю я.
В лиху годину - завжди поруч,
Від тебе лине доброта.
Коли я сина загубила,
Допомогла твоя сім'я.
Сестричко, я тебе вітаю,
Любові щирої бажаю.
Дай Боже, тобі сили духу,
Ти завжди обійдеш розруху.
І знай, що поруч буду я,
Бо сестри ми, одна рідня.

Твоя ЛАРИСА.