У сяйвi мiсяця пiд шапками iльнякiв одинакiв,
Гнiтючою ввижалася мiж квiтiв на лужинi,
У пекельному млiтi волiючого серця,
Бентежнi опiнiї здобували тебе здерiдка.
Проз проділ гойного волосся ледве слідно,
З жартівливим дотиком проймаєш поглядом,
Силкуєшся осягнути ескулапу збіжно
Недугу серця і муку дусі моєї.
Хто черленим полум'ям серце у грудях обвуглював мені,
Коли я маявся від невитерпної зажури,
Коли марив за тобою в обіймах козацької ночі,
Коли здобував всепереможну славу кохання,
Хто ж та пустельниця, що живицею смакувала?
Хто ж, якщо не ти, серце моє розпинала?
Ти чи була?
© Copyright: Михаил Романюк Одесса, 2021
Свидетельство о публикации №121052906341
Свидетельство о публикации №121052906341
Рецензии