Проста ні рібка ні мяск
В дебрях Манголіі кто-та не конные ж
Раптом уснул на седлах.
І что-та роднае сніцца уж Конюху.
Бо а куда ш без палячк!
В БіраБідЖане раділась та квакачка.
І бід ны відала разь.
Но!.. эта нашае – вон фсе діванчыкы!
І ты сюда й ны мечтай.
Ібын на бірочках все нашы запычкы ш.
Да і куда те драва
Шэ мне распаліваць на ноч, гы, глядючы.
Я ліпш тут здохну сама.
Так от вам полічак ріжымо с Васечкай!
Ілі ны знала ты, твар,
Ек гэто дедынцы шар заганялы жа, х,
Шэ ексь на сфатьбы в хлывах?
От і я тішей узь травк:
Вся іспалняецца карм.
Бо, а, кватірка есця в Сокіркы!
Да і задёшыво каксь.
Ну, да веть вош з грыбынця
Рано чы позно, а крант.
...вот веть какой, гля, пажар
Где-та ф Сухіх чы Барах
Еслi душа, как гаврiцца, у шпань
© Copyright: Васыль Брыль-Кобзар, 2021
Свидетельство о публикации №121052807869
Свидетельство о публикации №121052807869
Рецензии