Мертвенно-живий

Мої пташата визріли до строку
І, як завжди, нажаль, мені шкодА
І журавля у небі, і сорОку.
Пасує їм – І  “горе-не-біда”.

СтоюЮ на дню байдужому, супрОти;
Не зважую на витримку чиюсь,
Я, все-таки, у прОсторі спільнОти
Зозулячого пІдступу боюсь.

Для мене біль – гіркоОтніше отрути,
На рівні серця – Опік  ножовИй.
Якщо мене узбоОчина окрУтить,
Скоріше, буду... мЕртвенно-живий.


Рецензии