Дніпро,
старенька моя річка
в жовто-зелених берегах.
Чому ревеш ти? Чому стогнеш?
Дев'ятий вал на берег котиш?
Такий розхрістанний! Гай - гай!
Шумиш,гримиш собі вітрами
На берег хвилі наганяєш
І сонце топиш в них багряне.
Ти почорнів тепер і сердишся,
Такий Величний як саме життя!
А я стою, така маленька
І на плечах лежить біда,
А по щоках збігають сльози,
Чи може то твоя вода?
Мене ти, знаю , розумієш.
З тобою я як твоя хвиля.
Всі таємниці довіряла,-
Раділа, плакала й сміялась.
Душа з тобою в нас одна,-
Ти у мені , а в тобі я.
Пробач за все ріка моя...
Днiпру
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121052804540
Свидетельство о публикации №121052804540
Рецензии