З. Я.
Сніги. Сніги. Аж день, в-півнеба, синій!
Поденно хрумкає нестерпно білий сніг.
Сьогодні він довірився єдиній –
Тобі… До тебе падає. До ніг.
Не марнотА: ти — пОвниш ними груди.
В собі, оці сніги, і ти передихнЕш,
Бо й ми — сніги, спрацьовані на Люди.
Хтось заперечує? Спрацьовані. Авжеж!
Сніги і в нас. Вони одІйні сОки,
А ми, завчАсно прагнемо – веснИ.
Сніги-сніги: на всі чотири бОки,
Як мАрості. Як мрІйності. Як сни.
Снiги
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121052704566
Свидетельство о публикации №121052704566
Рецензии