Ллється світло променисте
На ліси і на поля,
На цвітіння шовковисте,
На річки і на моря…
Бліднуть сутінки туманні
В зблиску росяних свічад.
Оживає на світанні
Навіть наш старенький сад…
Поки сонечко ласкаве,
Поки луки у сріблі,
Я усі залишу справи
І присяду на скалі.
Подивлюсь, як вітер вербам
Ніжно коси розпліта,
Як шепоче він деревам
Про перейдені літа.
Стану босими ногами
На смарагдову траву
І пройдуся берегами,
Що буяють, як в раю.
Помилуюся лататтям,
Що блищить, як коровай.
Це ж таке велике щастя
Споглядати рідний край...
Велике щастя
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121052702236
Свидетельство о публикации №121052702236
Рецензии