І впало зернятко у терен,
Із неба хліб, в бесплідний стан,
Росло собі, щоб на вечері,
Прославити могли Христа...
А терну те не до вподоби,
Збира його вологу хтось,
Й кричить наповнене жадоби -
Та звідки ж те зерня взялось...
І терня виросло від люті,
Щоб сонця не було й води,
І стало вбивцею - по суті,
Бо сходи не дали плоди...
Марк 4:7: "А деяке впало в терня, і терня виросло й заглушило насіння, і воно не дало плоду;"
Без щасливого кiнця...
© Copyright: Ярик Лобань, 2021
Свидетельство о публикации №121052503169
Свидетельство о публикации №121052503169
Рецензии