Сон-89

Дві подруги разом були,
Як голубки дві у парі,
Однак кішка промайнула
Поміж ними, як в кошмарі.

Жіночок дорога спільна -
Розвела на дві стежини,
І пішли подруги вільно -
Мов ніколи й не дружили.

Ні розмов, ні посиденьок,
Ані одкоровень жіночих,
Мов обїлися опеньок,
Чи навела відьма порчу.

Час минав, одна з подружок,
Стала ширша, аніж довша,
Чоловік тепер не здужа
Підійнять кохану ношу.

З кожним днем - дедалі більша,
Вже й у двері не влізає,
Та не спиниться - і їжу,
Щохвилини в себе пхає.

Інша вихудла на нитку,
Як скелет ходила вітром,
Чоловік боявся - зникне,
Чи розчиниться в повітрі.

Кожну кісточку в скелеті -
Можна було розпізнати.
І у шафу, як секрет чийсь,
Без зусилля заховати.

Жіночки якось зустрілись
На базарі поміж ділом,
Й худа жінка - зрозуміла,
Хто украв її півтіла.

І, спасаючись від смерті,
Та звернулась до чаклунки,
Може, тіло її верне -
Й ощасливить порятунком.

З тої миті - стало краще,
Стала жінка поправлятись,
Та до подруги нізащо
Поклялася не вертатись.

Ну, а розтовстіла пані -
Скинувши, усім на заздрість
Кілька зайвих кілограмів,
Не допетрала, що сталось.