Провокац я-3

В молодого педагога -
Нема витримки в запасі,
Щоб терпіть дитячу шкоду
Й без причини не зриватись.

Ну, а дітки - знай, гарцюють,
Перейшовши рамки й межі,
Поведінкою дратують
І відсутністю обмежень.

Наче загнаного звіра,
Вчительку доводять тихцем
До відчаю й до зневіри,
Й до бажання самовбиться.

Влізли у життя буденне,
В особистії проблеми,
Невидимо, безіменно
Зруйнували хід щоденний.

Взнали де живе, чим дише,
Яких згадує коханців,
Які вірші в столик пише,
Без надії і без шансів.

Стали кидати услід їй -
Строфи з невідомих творів,
І щезати  геть, безслідно,
Розлетівшись ехом в школі.

Імена коханців - в спину,
Повторяють першоклашки.
Й тараторять без упину
Про плітки за день вчорашній.

Пальцем тикають - й здається,
Що шепочуться весь час,
В грудях серце щораз бється,
Й зупиняється на час.

Навіть в класі на уроці
Перекидуються сміхом.
Вчителька - мішень для хлопців,
Що моргають для потіхи.

Але вчителька, як в шорах,
У обмеженнях системи -
Вже б відлупцювала вкотре -
Вийнявши з шухляди ремінь.

Однак стримує бажання -
Й кволу руку в напіврусі,
Хто пояснить, чом знущання
Кожен день терпіти мусить?