Дурак
Застряг мій вірш у горлі комом
і сам не знаю, як же так, -
пішов мій вірш до іншого, мов кома,
а той римач цілком дурак.
Ходжу, пишу вірші від горя.
Не може дурень ні рядка,
але римує, пише і танцює гордо, -
робота віршомаза не важка.
Моя судьба - осіння злива,
що з шумом падає у яр,
Дурак, напевно, все ж щасливий,
хоч він і, все-таки, дурак.
Блукаю по віршам-алеям.
Я став, немов, поетом-жебраком
й шкодую, дивно, - виникла ідея,
що не народився дураком.
1990 р.
© Copyright: Петр Скорук, 2021
Свидетельство о публикации №121052402809
Свидетельство о публикации №121052402809
Рецензии
