Тоді, коли ти була зовсім юною,
Не думаючи про наслідки,
Знайшла собі друга справжнього,
А був він ворогом у засідці.
І довелося добирати слова,
Щоб не пролилася з вуст таємниця,
Ти була беззаперечно права,
А друг казав, що все тобі сниться.
І так падала тінь
На задуми світлі та мрії,
Виринали раби з сновидінь,
Були недоречними дії.
Коли ти була зовсім юною,
Придбала до музею квиток,
Запаливши таємне полум'я
Пекельно болючих чуток.
І тепер, слова гартуючи,
Мусиш були суворою,
Сподіваючись на повернення злагоди
На Землю, на її відновлення.
І серце таке розхристане,
І доля така непевна,
Як точно висловить істину,
Якщо вже мовчання даремне?
Tajemne Polumya
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121052202398
Свидетельство о публикации №121052202398
Рецензии