Тече ріка, тече за небокрай,
Яка ж вона невтомна і спокійна,
Вдивляється у води дивний гай
І листям шелестить меланхолійно.
Дивлюсь і я на річки тихий плин,
Неначе на життя, що промайнуло,
І спогади спливають із глибин
І кличуть у оманливе минуле.
Присівши на траві у холодку,
Пригадую то юність, то кохання,
Духмяний запах ніжного бузку
І трепітні хвилини розставання.
Під тихий життєдайний шум дерев
Думками пропливаю у блакиті.
Тече ріка і зцілює мій нерв,
Душа пірнає у солодкі миті...
Тече рiка
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121052103662
Свидетельство о публикации №121052103662
Рецензии