Травневi розчарування
Ні сонця, ні весняного тепла.
Не стримати душевні хвилювання,
Коли кругом безрадісна імла.
Все небо у густих похмурих хмарах...
Сумує безпросвітна далечінь.
Спалахують гучні безглузді чвари.
Здригається округа від мигтінь.
Хоч вітер би розвіяв сірі хмари,
Так десь сховався... Може, у кущі
Від блискавки утік, як від примари,
Та й задрімав… Мабуть, наспить дощі…
І справді, вже з'явились перші краплі,
Посипались на землю, як горох...
А хмари, наче дивні дирижаблі,
Зчинили в небі знов переполох...
Свидетельство о публикации №121051907237