Сон-85

Як весна надворі квітне,
Білим цвітом наречених,
Сняться сни - про беззавітну
Вірність, наче приречену.

Полумям горять тюльпани,
Наче факели до неба,
Хлопець дівчину обманить -
Піде поголос ганебний.

А вона - немов калина,
У суцвіттях розцвіте,
І народиться дитина -
Як кохання молоде.

Жде дівчина, бо вернеться,
Позове коханий знову,
Бо кохання не минеться,
Не зівяне в поговорі.

Ждала місяць, ждала другий,
Вже і вишні запаліли,
Та шепочуться подруги
Про невірність та весілля.

Ждала любка кілька років -
Вже й малюк навчивсь ходити,
І щодень дитячі кроки,
Без учителя робити.

Ждала любка серед буднів,
Тягнучи нелегку лямку,
Опівночі, ополудні,
Роблячи безперестанку.

Вже і коси побіліли,
Як вишневий білий цвіт,
Але серце все ж горіло -
Як тюльпан, на схилі літ.

Може б, милого забула,
Наче молодості спогад,
Якби доля легша була,
Без горіння і тривоги.

Може б, милого простила,
І пішла, не оглянувшись,
Якби в юності не вбив її,
Вистріливши прямо в душу.