Мене майбуття не лякає.
Даремно, що мало води,
Час воду на мЕленку ллЯє,
Від млИва воді — нікудИ!
Водою нужду перемеле;
Вагою — кістки перемне:
У мене душа не весела,
Кого така доля минЕ?
Від Віку ПрорОка Ісаї,
Гамую терпІння своє,
А щастя то є, то немає;
То знову немає, то є...
Живу, то в аду, то в розмАї
То знову — попЕреду Шлях.
Мене майбуття ; не лякає,
Лякає: пройдешності страх.
Майбуття
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121051904745
Свидетельство о публикации №121051904745
Рецензии