П-д на рус. - А. Матвiйчук - Поколiння Z

Мой перевод на русский язык стихотворения
Анатолия Матвийчука "Поколение «Z»"

Совершенно они другие.
Не такие, как мы, абсолютно.
В песнях их умирают стихи, и
нам услышать их душу трудно.
Голоса их модифицированы,
оцифрованы, отформатированы -
не укрыться от их лавины,
что сбивает потоком мутным...

Совершенно они другие.
Знают - кажется им - как правильно...
Тишина непривычная в тягость им,
их пугает бездонность небес.
Оторвались они от реальности,
заблудились в своей виртуальности,
совершенства мир распиаренный
подменил им живой интерес...

Совершенно они другие,
словно  чьей-то чужой породы -
хоть умнее и прагматичней,
но без корня и генокода.
И чем больше о них я знаю,
и в слова их песен вникаю,
тем я больше от них отдаляюсь,
и мне жалко их отчего-то...

Совершенно они другие.
Может, вспомнят они когда-то,
что мы были для них родные,
и об общих семейных датах.
И когда мы во мгле растаем,
и землёю с травою станем,
мы, возможно, для них предстанем,
как утраченные координаты...

Эмма Иванова.
18.05.2021г.

================================

        Оригінал
   Анатолій Матвійчук
      ПОКОЛІННЯ «Z»
https://www.facebook.com/amatviychuk

Вони інші.
Вони - зовсім інші.
Не такі як ми абсолютно.
В їх піснях помирають вірші
І мелодій душі не чутно.
Голоси їх модифіковані
Оцифровані, відформатовані.
Не сховатись від їхньої повені,
Але повінь - бурхлива й мутна...

Вони інші.
Вони - зовсім інші.
Ім здається, що знають, як треба...
Їх дратує незвична тиша
І лякає бездонне небо.
Відірвалися від реальності,
Заблукали в своїй віртуальності,
Розпіарений світ досконалості.
Підмінив їм живі потреби...

Вони інші.
Вони - зовсім інші.
Чужосвітня якась порода.
Прагматичніші і розумніші,
Та без корня і без генокоду.
І чим більше я в них вдивляюся
І в слова їх пісень вслухаюся,
Тим я більше від них віддаляюся
І мені їх відверто шкода...

Вони інші.
Вони - зовсім інші.
Що їх змусить про нас згадати!?
Може те, що були найрідніші?
Може спільні родинні дати?
І коли ми в імлі розтанемо,
І землею й травою станемо,
Ми, можливо, для них постанемо,
Ніби втрачені координати…