Проснулось сонце на світанку
Та й подивилось у ріку,
А там хмарки вже спозаранку
Відпочивали в холодку.
На хвилях бавились пустунки,
Пірнали швидко в глибочінь,
Біліли в корчах, як чаклунки,
Як тіні зляканих створінь.
А збоку плив туманний місяць
У цій стихії голубій,
Дивився пильно на купальниць,
Як охоронець чарівний.
Роса тремтіла, наче перли,
Відображаючи блакить,
А трави солодко завмерли,
Щоб зберегти казкову мить.
Та вже метелики злетілись,
Бджолиний рій не забаривсь,
Проміння сонця розгорілись,
А місяць спати покотивсь…
Ранкова мить
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121051702661
Свидетельство о публикации №121051702661
Рецензии