Завжди цікавить незрозуміле.
Щось неможливе кортить зробити.
Що серце крає -- то серцю миле,
А найсолодше -- коли розбите.
Нам нудно жити без парадоксів,
Які тримають потрібний натяг.
Читаєм долі незгарбних дописів,
У них шукаючи певний натяк.
У чому сенс -- небезпеки прагнуть?
Біль, певно, має свою харизму,
Та болю прагнути -- вже діагноз
З всіма ознаками мазохізму.
Коли комфорт є останнім в списку
(Це нелогічно, але звичайно),--
Стає комфортною зона ризику,
Та ми незручностей не вбачаємо.
Так і живем, так себе катуємо.
Невиліковні інстинкти зграйні.
Народжуємось -- вже на смерть отруєні.
Такі ми, люди, парадоксальні.
Парадокс людини
© Copyright: Серез, 2021
Свидетельство о публикации №121051604744
Свидетельство о публикации №121051604744
Рецензии
Гартуємо, певно, свої чесноти
Чи божевільні? Пробач, не знаю...
А може, робимо все наспротив?
А мО, торуємо шлях до Раю?
Але дуже цікавий парадокс. І висвітлив тему ти надзвичайно художньо й філософські.
Станислав Сергеев-Славянский 17.05.2021 14:53 • Заявить о нарушении
Чи божевільні? Пробач, не знаю...
А може, робимо все наспротив?
А мО, торуємо шлях до Раю?
Але дуже цікавий парадокс. І висвітлив тему ти надзвичайно художньо й філософські.
Станислав Сергеев-Славянский 17.05.2021 14:53 • Заявить о нарушении
Дякую за відгук. Хтось мав підняти цю тему рано чи пізно. Чому не я? Знайшлися потрібні слова, здається досить зрозумілі, аби збагнути, про що йдеться.
Серез 19.05.2021 13:06 Заявить о нарушении
Серез 19.05.2021 13:06 Заявить о нарушении