У сенс життя...
У сенс життя всі свій вкладають зміст –
Шляхи людські завжди недовідомі.
Ми ж нехтуємо цим напівсвідомо…
І я, як невиправний оптиміст,
Живу надією, що втрачено не все.
Та доля… сперечатись зайве з нею…
Останній листик з гілочки моєї
Ось-ось вітрами в безвість понесе.
© Copyright: Анатолий Павленко, 2021
Свидетельство о публикации №121051604598
Свидетельство о публикации №121051604598
Рецензии
Чудово!
Недовідомі - це красиво. Українська – невичерпна.
Серез 22.05.2021 23:24 • Заявить о нарушении
Недовідомі - це красиво. Українська – невичерпна.
Серез 22.05.2021 23:24 • Заявить о нарушении
Дякую, Сергію, за відгук. Приємно, що вірш сподобався. А що до української мови - вона дійсно невичерпна. Стосовно рідної мови у мене є такий вірш:
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська – кажуть всюди –
Солов’їна мова.
Тільки правди, добрі люди,
В цьому – а ні слова.
Зрозумійте ви таки:
Все насправді – навпаки:
Птах, що здібний й сам на диво,
В українок вчився співу,
І той спів несе по світу,
Щоб змогли дорослі й діти
Українські душі наші
Зрозуміти якнайкраще.
Анатолий Павленко 23.05.2021 07:33 Заявить о нарушении
УКРАЇНСЬКА МОВА
Українська – кажуть всюди –
Солов’їна мова.
Тільки правди, добрі люди,
В цьому – а ні слова.
Зрозумійте ви таки:
Все насправді – навпаки:
Птах, що здібний й сам на диво,
В українок вчився співу,
І той спів несе по світу,
Щоб змогли дорослі й діти
Українські душі наші
Зрозуміти якнайкраще.
Анатолий Павленко 23.05.2021 07:33 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.