Крокує літом день, рахує сонце милі,
З колоссям вітерець повітрям заграє,
Мов морем у полях підхоплюються хвилі
І кожен гребінець до неба дiстає!
Пірнають в хліб пташки, з усюди спів їх лине,
Дерева підняли вітрила вздовж узбіч,
І чайки навкруги, і обрій - море синє!
Вирує у віршах натхнення, клич - не клич.
Тож хай летять рядки кудись у неба простір...
Сумую, та дарма, у кожного своє.
Грайливий вітерець все бавиться з волоссям...
І сповнене життя, бо ти у ньому є!
07.06.2015
Авторский литературный перевод:
http://stihi.ru/2015/06/07/5156
У простiр неба
© Copyright: Самойлова Светлана, 2021
Свидетельство о публикации №121051407423
Свидетельство о публикации №121051407423
Рецензии