Я бачила, як створювався світ...
Здавалося,- сама його творила!
Мов хвиля, піднялась Господня сила
і так трималася мільярди літ.
Дрібниця кожна важила у тім
творінні: пазл збігався з пазлом,
а Світло розліталося, мов гасло,
у тьмі яріло Словом золотим.
І мудрість пробивалась у пітьмі,
шукаючи навпомацки дорогу.
Так порожньо було й самотньо Богу,
що Він засіяв всесвіт свій людьми.
Пішла розсада в ріст... А Люди ж де?
Повсюди бур'янів жахливих хащі:
Людей не гук, все нЕлюди пропащі,-
невігластва бадилля молоде.
То в чім величного творіння суть,
коли лялькИ духовністю убогі
Прекрасного і Люблячого Бога
мов злодія лихого розіпнУть?!
***
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121051403033
Свидетельство о публикации №121051403033
Рецензии