Ген у вирій за обрій далеко-далеко
Наше літо квітуче забрали лелеки
І на коси упали нам сивії роси,
Це вже осінь життєва прийшла, уже осінь.
Тільки в серце своє не впускаймо її,
Хай ще довго витьохкують там солов"ї.
Хоч невтомної праці дозріли плоди,
Кожен з нас почувається ще молодим.
І здоров"я підводить. не ті уже сили
Та добра і снаги джерело не зміліло,
А нестримним потоком біжить і біжить.
Творчих задумів - море.То ж будемо жить.
2015 р.
Будемо жить
© Copyright: Неонила Гуменюк 2, 2021
Свидетельство о публикации №121051402893
Свидетельство о публикации №121051402893
Рецензии