Доля

Келих життя випиваю повільно.
Що там зосталось?  - ковток.
Книгу листаю, немов божевільна,
Скільки там тих сторінок?!

Кажуть мені, що життя, наче поле, -
Важко його перейти.
Радощі, відчай, зазнала і болю,
З долею завжди на «ти».

А чи кохала? Напевно, кохала...
Очі твоЇ...  їх блакить.
Я тебе жадібно, довго вдихала,
Так, що донині болить.

Прикро - з тобою мені не судилось
Випити келих до дна.
Так, я з тобою усім поділилась,
Тільки зосталась одна.

Господи! Наче наснилось. Здавалось,
Ти мій останній ковток.
Але, на жаль, вже для нас не зосталось
Чистих, в житті сторінок.

Келих життя випиваю повільно.


Рецензии