Чи щастям це було, питаю я себе:
знемога рук твоїх, очей твоїх знемога?
Чому тебе й мене нездолано зове
до тих минулих митей пам'яті дорога?
А що ж було тоді? Нічого не було...
А як було, то все – надмірно особисте.
Таке не виставляють заздрощам на зло.
І навіть не промовлять слів про час і місце.
Питаю я себе, чи щастям це було –
солодкий сумнів той, немов забава Бога?
Чомусь напів свобода і напів полон –
знемога рук твоїх, очей твоїх знемога...
Чи щастям це було, або Знемога
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121051102984
Свидетельство о публикации №121051102984
Рецензии