Сон-79

Снилось місто - як конструктор
Із будинкових коробок,
Що стоять собі на купі -
Багатоквартирним гробом.

Он коробка з-під цукерок,
З вафельним хвилястим дахом,
Там живуть одні химери,
А людей - як кіт наплакав.

Он коробка в стилі техно,
Де лежав кухонний блендер,
Мізки у жильців розтерті,
Шоу йде - але даремно.

В іншій везли холодильник,
Де по полочках розклали -
Все, що треба для людини,
Просто й смачно розжували.

В іншій була телеплазма,
Як вікно в світ віртуальний,
Там в кімнату - всесвіт влазить,
Й кілька ліжок в одній спальні.

З-під чобіт та з-під сандалей,
Чи з-під інших модних шмоток,
Мотлох з радостей й печалей,
Щільно напханий в пустоти.

Коробки різного штибу,
Мов розкидані по місту,
Й архітектор каже - дива
Не діждатись там, де тісно.

Архітектор каже - творчо
Я підхожу до коробок,
Будівельники ж й робочі -
Новизні вчиняють спротив.

Бо коробки часом боком,
Чи верх-дном стоять в проекті,
Та виходить все - без толку,
Їх будують некоректно.

Навіть якщо на папері -
Значу я де верх де низ,
Будівельники ж уперто -
Все будують, як колись.