Хтось хоче примирення, звісно, ще й радо,
Щоб пам’ять назовсім затерлась людська.
Та прадід мій вбитий в полях Сталінграда,
Приходить на думку, хоч мить неблизька.
Розверзене пекло, скрізь шмаття металу,
Ще й лист від рідні, недочитаний знов,
Крізь дим полетів… І його на поталу?
Трикутник з паперу, де з дому любов?
Де кров запеклась між словами простими:
«Чекаю», «люблю», «повертайся скоріш!»
Літавши метеликом, майже незримим,
Від болю й розлуки назавжди згорів…
Трикутник з паперу, лишаючи спомин
І більше нічого, такий ось фінал…
А гомін ще чути, не вмер воєн гомін,
І їсть правди кусень триклята війна.
17:24, 08.05.2021 рік.
Зображення: https://siver.com.ua
Трикутник з паперу
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2021
Свидетельство о публикации №121050806359
Свидетельство о публикации №121050806359
Рецензии