Подумалось, а що, як все це сон,
і я, і далина, і біля?
Голівками кивають в унісон
нарциси гордовиті, білі:
- це сон... це сон... і ми в твоєму сні...
Мабуть, що так. Прокинутися треба!
Занадто дивних марень і видінь
своїм творінням надсилає Небо.
А спОкою і не було й нема,-
бо хочеться і хліба, і до хліба...
І втіхи не несуть рядки псалмА,
а тільки гіркоту невпинні хиби.
Тривожні сни із безліччю жахів,
серед краси природнього довкілля...
То Бог так круто тісто замісив,
чи Сатана зварив отруйне зілля?
Ми їли і пили, і те, і те,
опісля впали в сплячку непробудно.
Господь марнує Слово золоте,
а на Землі усе іще безлюдно.
Сплячка
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121050801736
Свидетельство о публикации №121050801736
Рецензии