Невигадана iсторiя
***
...Йшов сорок перший. Наче вихор,
У місто німці увійшли.
Несли з собою чорне лихо,
палили хати і двори.
Кружляли літаки у небі –
трощили все на цій землі,
й поранений метався лебідь
на скаламученім Дністрі.
…Червона армія слабіла,
а ворог, навпаки, міцнів,
і смерть жнива свої косила
вздовж придністровських берегів…
А три поранених солдати
в якісь руїни заповзли –
чи то на смерть свою чекати,
чи то, щоб рани заросли…
Та доля, мабуть їх любила –
солдатів Вова врятував,
він крадькома – щоб були сили,
водою кволих напував.
Про них ніде, нікому й слова,
і навіть мамі не казав.
Харчів приніс солдатам Вова
й сорочку на бинти порвав.
…Відстежили його фашисти,
та щоб заплутати сліди,
побіг хлопчина через місто
у поле, де були стоги…
У сіно Вова заховався,
та не вдалось йому втекти –
стіг вмить від полум'я зайнявся.
Спалили хлопчика кати…
***
…Після війни три офіцери
скульптуру-пам'ять встановили –
за мужність хлопцю-піонеру –
кати за них його спалили ...
Свидетельство о публикации №121050606746