Срiблястi роси

Сріблясті роси впали на покоси,
Неначе перли, всюди розляглись,
А пасма срібла впали вже на коси,
Мов білі коні, в упріж запряглись.

Сріблясті роси виграють на світлі,
Здається – кришталем вони дзвенять,
Вони чудово вписані в палітрі,
Їх ніч-чаклуня вчилась розсипать.

Сріблясті роси в місячному сяйві,
Мов діаманти в розсипі, блищать,
Вони в нічному зоряному грайві
У себе вміють швидко закохать.

Сріблясті роси – стрази-дивоцвіти,
Та їх на тацу сонечко збира,
Вночі купають запашнії квіти,
Тому що день – не їхняя пора.

Сріблясті роси зібрані у килим,
Купатись в них, щоразу в них тонуть,
Пройтися ними у обіймах з милим
І насолоду трепетну відчуть.

20.04.2021 р.


Рецензии