Сон-75

Память спогади пакує,
Образи близьких та рідних,
Що людські серця хвилюють,
Лиш згадаєш мимохідно.

То є мати, то є батько -
Важко спутити обличчя.
Їх з мільйонів упізнати -
Мо без кодів генетичних.

Знаєш рідних - до півслова,
До найменших рухів-звичок,
Вгадуєш знайомий голос,
І мовчання - також звичне.

І не можеш уявити,
Як би склалося життя,
Якби десь прийшлось родитись -
Мільярд першим немовлям.

В іншім місці, серед інших
Мило всміхнених батьків,
Не було б яких рідніших -
Ближчих, як би не хотів.

Щоб співали колискову,
Підійшовши до колиски,
Й як на фото випадкових,
Залишали образ близьких.

Щоб в обіймах притискали
Щойно вроджену дитину,
Що, чіпляючись руками,
Ловить спогади грайливо.

Щоб лишалися назавжди -
У довірливих очах,
Як герої перших казок,
Закодовані в словах.

І не можеш уявити -
Інших спогадів архів,
Як в нім жити та творити -
Алгоритм нових шляхів.

Що в нім можуть означати
Тиха стриманість матусі,
Очі ледь зеленкуваті -
Локони темняво-русі.

Що в нім можуть показати -
Батьківська стальна упертість,
Й теплі доторки вусаті -
Стримані й інтелігентні.

Що в нім значить чорна цятка
Родимки на підборідді.
Що передалась від бабці
Разом із секретом імені.