В далекiм снi

Мені здавалось там,
 В далекім сні:
 Бабуся колиханку наспівала.
 А я у човнику пливла..
 Мала, безпечна і щаслива.
 І розглядала хмари, квіти, ліс.
 В одному візерунку все сплилося.
 Дитинства барви,
 Татова рука,
 І Мама, що так ніжно обіймала..
 Як їхали у потягу до моря..
 Або, блакитне море їхало до нас?
 Здавалось так..
 І як на ліхтарях, звисав туман:
 Неначе гілля винограду.
 І небо фарбами розмилося,
 Як птаха крила відкрива в політ.
 Там, в візерунках,-
 Я із Донею маленькою гуляла.
 Читаючи Бабусині казки.
 А човен плив, із ліхтарем.
 Там місяць разом з зорями гойдались..
 Бабусині казки..
 Батьки..
 І ще така моя мала.
 05.05.2020
 Мама вчера, выслала мне фото. Обычные.   Какие были в семейных альбомах, того времени.  Обычные фото. Но, на них: столь дорогие мне люди. И столько воспоминаний.  Ничего нет, дороже семьи. Никакие богатства, не сравнимы с  прикосновением к близким. И памятью счастья. Лицами ушедших. Я это знаю. Проверено..