УВiршi

Восьме березня, День Валентина,
Свята всі пройшли, що ж ти мовчиш,
Чи для СМС всі гроши мимо?
З ким ти зустрічаєшся вночі?

Ви один на одного всі схожі,
Чоловік не каже – Прощавай!
Вам колишня пристрасть допоможе –
Банківські відсотки як жнива.

Тільки, хлопці, вам не зрозуміти –
Там потрібна ложка де обід,
Хоч дівчині шлюб приємний з милим,
Ворога у дім бере собі.

 Та дарма відрікся ти від щастя,
Де ж, Василько, спокій в житті є?
Поспішав на поїзді помчати,
Та й забув становище моє!

Я би пішки  обійшла всю Землю!
Та й зайшла за тридев,ять земель!
Тільки плід на дереві зелений,
Тут не допоможе акварель.

Ти не зрозумів всю суть питання,
Та чекаю відповідь, але
Але хлопець раптом не зростає,
Вгору не стрибає як атлет.

Залишається що? Віра в диво,
Тут не обійтись, бо є дива,
Почуття до тебе хочу вбити,
"Біс попутав!" – кажучи слова...

Себе ж, друг миленький, не обдуриш,
Тож дурити себе марна річ,
Заховалось у туман майбутнє,
Та знайти потрібно образ твій.

Стій, мій сон бентежити продовж ти!
Та обійми вранці зупини,
Коли в нас є зайві двадцять років,
Розкіш – це чекання восени!

Відстань тільки зменш, Василько любий!
Крик душі вже чує голова,
Грілися під снігом наши губи,
Та за комір вітер завівав...

Згадуєш, під одягом шукав ти
Таємниці самі дорогі,
Знавісніла ніжність вже до хати,
Так звала, як губи звуть твої...

Так невже ж він з легкістю забутий –
На семи вітрах зимовий рай?
Що з тобою там, що з нами було,
Зупинись. зустітись нам пора!