Сніг, зима та вітер дув холодний,
Вибігла у ніч я босоніж,
Щоб тримав мене ти у долонях,
Щоб так тепле видалось мені!
Отож, цілувала як троянду,
Збожеволівши від твоїх губ,
У важкому кожусі стояв ти,
Я ж спідниць не чуяла вагу...
Але вранці був ти вже далеко,
Бо перелякавсь любові той,
Бо твоя любов була маленька,
Не помітив щоб її ніхто.
Нібито сподіванку ти маєш,
На Різдво позбутись калачів!
Але як дитину кине мати?
Як забуду зустріч ту вночі?
Тому, повертайся, мій коханий,
Бо без тебе світ лише навпіл,
Якщо змерз надворі, тож до хати
Підемо разом рука в руці!
Повертайся
© Copyright: Марина Любовь, 2021
Свидетельство о публикации №121050506405
Свидетельство о публикации №121050506405
Рецензии