Сiмнадцять рокiв
Напевно так судилося Творцем.
Палав вогонь, жеврілася надія,
В потрібну мить ти став моїм плечем.
Сімнадцять років – певний відлік часу,
Який живе не день, ну і не мить.
Всього ми скуштували повну часу…
Заради цього варто, любий, жить.
Сімнадцять років…Скільки всього було,
Та все молов міцний життєвий млин.
В ту мить, напевно, серце щось відчуло,
А часу був стрімкий невпинний плин.
Сімнадцять років… Відповідь… Питання,
Й не завжди те, що мріяли почуть,
Та мить була й миттєві сподівання…
Напевно, у житті так мало буть.
Сімнадцять років пристрастей, чекання,
Це був не сон, та наче уві сні.
Рішучий крок і внутрішнє зізнання…
Було це так у першій тій весні.
Сімнадцять років… А немовби вчора…
Якби прийшлось їх знову повернуть…
Ти всі роки й на відстані – опора,
І жодну мить не можна позабуть.
Сімнадцять років повернула б знову,
Вагання в мене б зовсім не було,
Я повернула б ту весну чудову
Й щасливе наше п’ятеє число.
05.05.2021 р.
Свидетельство о публикации №121050504598