Се Человек

#статусЛюдина #СеЧеловек

Понтій Пилат, якому на судилище привели Ісуса - визнав Його статус Людини. По міжнародному праву це найвищий статус (Людину не можна так просто засудити), і також Понтій Пилат не осудив Ісуса за відсутності вини.

Духовенство і натовп, які приймали Ісуса як царя день перед тим - стелячи гілля пальм і одежі під ноги, тепер кричали: "Розіпни", "не маємо царя, окрім кесаря....""" Раби, рабами залишилися, і не могли проявитися як Люди.... Під ярмо Риму став світ релігійний і мирський...
Ісус мав волю і владу прикликати ангелів і рознести те місце і натовп в пух і порох....
Але навіть перед лицем смерті Він не скорився ні людям, ні емоціям - і навіть смерть не могла Його тримати. І не могла забрати Його життя - Він добровільно, виявивши Свою волю, віддав Свій Дух. Ісус помер, віддавши Дух. У Нього не могли відібрати життя ніхто.
Воскресіння належить тому, хто проходить етап жертви, не визнаючи себе жертвою, а усвідомлюючи себе переможцем.
У нас завжди є вибір - скоритися злу, чи бути над злом. Є мінус і є плюс.
Навіть перед обличчям смерті ми маємо вибір. Бо ми - Люди. Якщо тільки зрозуміли, що ніхто окрім нас не може змінити нашу волю.
Чого не усвідомлював Адам і Єва...
Коли Творець спитав, хто Адаму сказав, що він нагий - Адам зробив із себе жертву... Перевів стрілки на Єву і на Бога, Який йому її дав, а Єва в свою чергу - на змія...
Людина - вона несе усвідомлену відповідальність за кожен свій вибір, за свої цінності.
Ні з примусу, ні з обману, а з власної волі.
Якщо мене обманули, значить я не самостійна особистість.
І система світу усіма засобами з моменту народження робить слухняних немічних рабів, які врезультаті не здатні думати, і своїм недуманням живлять цю злочинну систему, даючи їй легітимне поле діяльності.
Апостол Павло використав статус громадянина Риму, і це був на той час високий статус, коли його теж не мали права аби хто судити.
Ми не навчені і не розуміємо зараз статусів, а проте, ці статуси продовжують відігравати важливу роль.
Як фізичні особи в цивільному законодавстві України ми по замовчуванню маємо правоздатність (але усе майно зареєстроване на державу - державні реєстри. А держава зареєстрована в іноземних реєстрах. Раби рабіб...). Але є ще більше - дієздатність - це привілегія вищого рангу. Це володіння майном, розпорядження ним на власний розсуд. Не платячи ніякі податки за фізичну особу, яку опікають.
Держава є опікуном фізичної особи і вигодонабувачем всіх багатств до тих пір, поки не проявиться Людина. Поки власник не заявить права на власність.
Поки ми не відмовимося від опікунства.
А для цього треба знання і сила волі, відсутність блюзнірства, страху і мавпування, мовчазного конформізму і зовнішнього керування своїми думками і діями, і цінностями.
Ісус казав до учнів Своїх, що не називає їх уже рабами... Але до вищого статусу треба дорости.... Не просто називатися, а бути...
Дорогу здолає той, хто іде...
Хто шукає - той знаходить...
Хто стукає - тому відчинять...
Хто має вуха - той почує...
----------------------
« Тогда вышел Иисус в терновом венце и в багрянице. И сказал им Пилат: «се, Человек!» Когда же увидели Его первосвященники и служители, то закричали: «распни, распни Его!» Пилат говорит им: «возьмите Его вы, и распните; ибо я не нахожу в Нем вины». »

Cобытие это имело место поздним утром Страстной пятницы, в иерусалимской претории рядом с башней замка Антония.
https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1141628

05.05.2021.  м.Київ