Сніги за снігами, а ми йдемо далі,
Та кроків не чутно, і пам'ять стиха...
То час нас кидає рокам на поталу,
в нейронах дерев вітрюган не вчуха.
Навернемось згодом, чи знайдем дорогу?
Заблукані, зниклі, закутані в дим,
Чи наші знайомі й забуті пороги
Колись слугуватимуть людям чужим.?
Примерзли до криги крихти синиці,
Криничне відерце хита журавель,
Сорока ворона в парадній спідниці
Скрегоче, торочить обабіч осель, -
Оту замовлянку, дитячу, про кашку -
Комусь не дісталось… Шукати дарма
«Секретик» під склом, в якім пір’ячко пташки,
Й до груші креслатої стежки нема…
Попкорн замітає нічне підвіконня,
Казкове кіно, мильна опера мрій…
Сніги за снігами і знову спросоння
Розплентуєш спогадів давній сувій.
21.01.21
Снiги за снiгами...
© Copyright: Фиолетта, 2021
Свидетельство о публикации №121050408283
Свидетельство о публикации №121050408283
Рецензии