Ви вже пробачте, я не вмію писати так,
ось так, до дати.
Не вмію взяти та написати, що цифри ці в календарі
ще щось нагадують мені.
Так, воно є, але простіть, то не моє.
Я пам'ятаю час кохання, я пам'ятаю час біди,
коли казали " ти вже йди".
Бо дні настали небажання
почути гоміну людського, мовчання дзвону.
В дні святі, кричать молитви... та не ті.
Кричать все більше та для себе
не в свою святість... на потребу.
Кричать, не молять стиха к Богу
нащо створив мене... небогу?
Чи то на щастя, чи в забаву
чи з-за любові, чи в заграву, чи може щоб я вільно жив?
Чи може, щоб я щось творив.
Писав вірші ці недолугі, волав до людства
Та з облич змивав словами слід близнюрства.
Або ж, в безсилі, в небо синє
Волав би... мов би в лісі сич.
Моє перо, мене поклич...
О. Демченко
Херсон
02.05.2021
Пробачте
© Copyright: Александр Бирзула, 2021
Свидетельство о публикации №121050304674
Свидетельство о публикации №121050304674
Рецензии