Тарас Шевченко. Ветер шепчетcя с осокой

Оригинал:
Вітер з гаєм розмовляє,
Шепче з осокою,
Пливе човен по Дунаю
Один за водою.
Пливе човен, води повен,
Ніхто не спиняє,
Кому спинить — рибалоньки
На світі немає.
Поплив човен в синє море,
А воно заграло,
Погралися гори-хвилі —
І скіпок не стало.

Недовгий шлях — як човнові
До синього моря —
Сиротині на чужину,
А там і до горя.
Пограються добрі люди,
Як холодні хвилі,
Потім собі подивляться,
Як сирота плаче,
Потім спитай, де сирота, —
Не чув і не бачив.
           Тарас Шевченко

Перевод:
Ветер шепчетcя с  осокой ,
С рощей над рекою,
Плывет лодка по Дунаю ,
Не споря с волною.
Несет  лодку течение,
Вода заливает.
Почему нет рыбака,
Дно Дуная знает.
Доплыла до моря лодка,
Оно разыгралось -
Поиграли горы-волны -
И щеп не осталось.

Недолог  путь - как той лодке
До синего моря -
Сироте в края чужие,
А там и до горя.
Поиграют сиротою,
Что волны морские,
Люди добрые, посмотрят,
Как он погибает,
Потом спроси, где сирота, -
И никто не знает.